«Журналістиці навчити неможливо» — це тому у газетах все частіше з«являються публікації передерті з інтернету (у кращому випадку з частковим авторським дописуванням)??? Може б таки трохи повчитись? Руку набити?!
Сергію, ти здається дорослий хлопець, а от мислення тобі трохи бракує… Спробую тобі мозок включити… отож:
1. Фізкультура у тебе двічі на тиждень тому, що Міносвіти дбає про твоє здоров«я! Як не обертай, а студент переважно працює головою… наполегливий студент практично не вилазить з книг та інтернету — його необхідно хоча б двічі на тиждень розворушити фізично! Тим самим дати відпочити мозкові і не дати студентству перетворитися на колектив перекривлених і перекручених.
2. Оті твої нудні пари — це перший крок, щоб на практиці (яку ви, нагадаю, проходите щороку) не розгубитись. Теорія без практики — ноль, але практика без теорії — те саме гівно! Не забувай, що на одному курсі вчаться люди з різним рівнем доуніверситетської підготовки, і те, що комусь здається нудним і нецікавим для когось є справжнім „ноухау“. А на практиці всі будуть в ріних умовах, і главред не питатиме, чи ти вчив іноземну мову, чи ти прийшов з сільської школи, де вчитель не мав можливості тебе навчити навіть азів!
3. Дивуєшся, що предмети часто перегукується… хм, цікаво… а ти запитай у товаришів з інших факультетів, чи у них такого нема! Забіжу наперед і скажу Є!!! Чому? Та дуже просто, ті люди, навколо яких обертається 5 років твого навчання зробили свого часу вагомий внесок в розвиток журналістики і ти маєш знати, як вони цього добилися, що саме вони вдосконалили і яких помилок вони навчили уникати наступне покоління — »хто не знає історії, той не вартий майбутнього".
4. Повернуся до практичності — на кафедрі журналістики регулярно влаштовуються зустрічі з потужними сучасними журналістами, видавцями, письменниками та ін… — може б ти на них частіше ходив! То й не кидався б словами, що вас змушують лише лекцій переписувати і переказувати!
5. Більшість журналістів до закінчення 4 курсу працюють за фахом! І багатьом із них стають в нагоді знання здобуті в університеті. У вас же багато практичних курсів є. Якщо не помиляюся, то вас не тільки змушують зазубрювати старовинні пам«ятки, а й навчають основ макетування, верстки та дизайну! Мабуть, вже скоро введуть курс репортажної фотожурналістики! То що тобі ще бракує?
Наша освіта, звичайно не бездоганна і їй далеко до європейської. Є свої заморочки і на журфаці, але не все так погано, як ти малюєш.
Сергію, не забувай, що журналіст передусім має бути об»єктивним, коли писатимеш наступного разу статтю на зразок оцієї.
такі групи вконтакте важко перелічити — надто їх багато. Але наслідки і організатори їх одні й ті ж. Грубо кажучи просто ідіоти або неонацисти. Мабуть, пам«ятаєте нещодавні події в Москві — так от це і є наслідок їх „прогресивного“ руху. Нас налаштовують одне проти іншого, а потім „западенці“ з тризубом на грудях ідуть трощити „данєцкіх“ і навпаки. А ті, хто це спровокував сидять у своїх домівках і мило почитують у газетках про ці мордобої. Не раз бував на сході України і переконувався, що там цілком нормальні люди. І байдуже, що їх вчать російською, і байдуже, що мозок їм промивають проросійською агітацією, все ж ми сиділи, попивали пиво і сміялися з міфів про „східних бандюків“ і „західних бандерівців“. Отака молодіжна співдружність колись та й покладе край українофобству.
отак дивлюся на фото і підтримую майже кожну написану вище думку. Справді нагадують писки з ТВ. Справді їм варто перегризти горлянки одне одному. Але й справді у наших політиків, як у цих собак, шлюбні ігри! Глядачам їхня гра подається як кровне протистояння, а насправді вони там любляться!:) Не варто сподіватися, що вони здатні зробити щось більше для України, ніж нюхати один в одного під хвостом)))
Сашко, хотів тобі кляузу написати стосовно твоєї думки про турнікети і автоматизацію. Технічний прогрес — це звичайно добре, але ти забуваєш про те, що працівники «сральників» теж люди і їм треба з чогось жити, а твої турнікети лише збільшать рівень безробіття. Сам розумієш, що люди, які там працюють не мають іншого виходу (інакше б не сиділи серед токсичного запаху). Та й більшість із них не просто на касі сидить, а й дбає про чистоту та порядок — турнікет такого не робить! Колись я двірником працював (років 6 тому) і не встидався стояти з мітлою вечером на вулиці, коли однолітки з молодичками шарилися по дискотеках. Будь-яка робота є почесною, ганебним є злидарство!!!
Твій проект частково реалізований в багатьох установах наших мегаполісів. Там у кафе ти можеш зайти до вбиральні ввівши на кодовому замку кілька циферок, які тобі видають на чеку (звісно, після зробленої покупки).
біда у тому, що автори копіюють чомусь найпаскудніші емтівішні проекти, які роблять з людей овочі! кому це вигідно — цікаве питання, але те, що нація «тупіє», то це факт! А тупіє вона саме тому, що вітчизняне медіа стало не джерелом знань, а європейським смітником… Треба шукати альтернативу…
це те саме, що дивитись політичні передачі і плювати на екран телевізора зі словами: «Брешуть сволочі, як таке можна показувати!!!!»
краще ж пожаліти свої нерви і перемкнути на інший канал! чи не так?!
«на всякий товар є свій покупець» — не дурний придумав ці слова! тоді трошки продовжимо цю фразу… «нема покупця — нема й товару». Якби люди не дивились такий «маразм», то й телекомпанії мали б змінити щось у підбірці матеріалів! Думаю, проігнорувати цю програму — оптимальний варіант, бо написавши якусь розгромну статтю автор одразу спровокує глядацьку цікавість і тим самим збільшить рейтинг передачі (ментальність наша така — якщо хтось каже, що то дуже погано, то треба перевірити це на власному досвіді).
Така «телекака» не заслуговує марнування часу…
ну, вибач, я думав, що мова йде про людей, які люблять листуватися, а питання лише в тому, яким саме методом це робити! Звичайно, є люди, яким епістолярій до лампочки, є такі, що смс не використовують, але ж тоді й проблеми з способом передачі листів у них нема!!!
отако читаю ваш кошторис і не розумію вас!!!
звичайно гроші є гроші, але ж задоволення за такі гроші просто неоціненне!!! Жодний е-mail не зрівняється з рукописним листом, адже монітор ти не обнімиш з радості, та й доступ до інтернету є не завжди!!! а шматочок паперу, на якому виписані важливі для вас слова, можна завжди мати при собі і перечитувати при будь-якій потребі (сумно чи весело на душі)…
дякую, друже))) та дитина постійно посміхалася, а я вловив саме той момент, коли їй на ногу наступив якийсь дядько — тішуся)))
стосовно нашої знайомої — то це в точку!!! я спершу думав привітатися, а потім пригледівся і зрозумів, шо то не вона… як дві каплі води))
п.с. Звичайно, що якби на касі сиділа якась молодичка, то б подвійним був зміст напису «вартість послуги — 1 грн.»… це я такЮ, жартома)))
1. Фізкультура у тебе двічі на тиждень тому, що Міносвіти дбає про твоє здоров«я! Як не обертай, а студент переважно працює головою… наполегливий студент практично не вилазить з книг та інтернету — його необхідно хоча б двічі на тиждень розворушити фізично! Тим самим дати відпочити мозкові і не дати студентству перетворитися на колектив перекривлених і перекручених.
2. Оті твої нудні пари — це перший крок, щоб на практиці (яку ви, нагадаю, проходите щороку) не розгубитись. Теорія без практики — ноль, але практика без теорії — те саме гівно! Не забувай, що на одному курсі вчаться люди з різним рівнем доуніверситетської підготовки, і те, що комусь здається нудним і нецікавим для когось є справжнім „ноухау“. А на практиці всі будуть в ріних умовах, і главред не питатиме, чи ти вчив іноземну мову, чи ти прийшов з сільської школи, де вчитель не мав можливості тебе навчити навіть азів!
3. Дивуєшся, що предмети часто перегукується… хм, цікаво… а ти запитай у товаришів з інших факультетів, чи у них такого нема! Забіжу наперед і скажу Є!!! Чому? Та дуже просто, ті люди, навколо яких обертається 5 років твого навчання зробили свого часу вагомий внесок в розвиток журналістики і ти маєш знати, як вони цього добилися, що саме вони вдосконалили і яких помилок вони навчили уникати наступне покоління — »хто не знає історії, той не вартий майбутнього".
4. Повернуся до практичності — на кафедрі журналістики регулярно влаштовуються зустрічі з потужними сучасними журналістами, видавцями, письменниками та ін… — може б ти на них частіше ходив! То й не кидався б словами, що вас змушують лише лекцій переписувати і переказувати!
5. Більшість журналістів до закінчення 4 курсу працюють за фахом! І багатьом із них стають в нагоді знання здобуті в університеті. У вас же багато практичних курсів є. Якщо не помиляюся, то вас не тільки змушують зазубрювати старовинні пам«ятки, а й навчають основ макетування, верстки та дизайну! Мабуть, вже скоро введуть курс репортажної фотожурналістики! То що тобі ще бракує?
Наша освіта, звичайно не бездоганна і їй далеко до європейської. Є свої заморочки і на журфаці, але не все так погано, як ти малюєш.
Сергію, не забувай, що журналіст передусім має бути об»єктивним, коли писатимеш наступного разу статтю на зразок оцієї.
Твій проект частково реалізований в багатьох установах наших мегаполісів. Там у кафе ти можеш зайти до вбиральні ввівши на кодовому замку кілька циферок, які тобі видають на чеку (звісно, після зробленої покупки).
краще ж пожаліти свої нерви і перемкнути на інший канал! чи не так?!
«на всякий товар є свій покупець» — не дурний придумав ці слова! тоді трошки продовжимо цю фразу… «нема покупця — нема й товару». Якби люди не дивились такий «маразм», то й телекомпанії мали б змінити щось у підбірці матеріалів! Думаю, проігнорувати цю програму — оптимальний варіант, бо написавши якусь розгромну статтю автор одразу спровокує глядацьку цікавість і тим самим збільшить рейтинг передачі (ментальність наша така — якщо хтось каже, що то дуже погано, то треба перевірити це на власному досвіді).
Така «телекака» не заслуговує марнування часу…
звичайно гроші є гроші, але ж задоволення за такі гроші просто неоціненне!!! Жодний е-mail не зрівняється з рукописним листом, адже монітор ти не обнімиш з радості, та й доступ до інтернету є не завжди!!! а шматочок паперу, на якому виписані важливі для вас слова, можна завжди мати при собі і перечитувати при будь-якій потребі (сумно чи весело на душі)…
стосовно нашої знайомої — то це в точку!!! я спершу думав привітатися, а потім пригледівся і зрозумів, шо то не вона… як дві каплі води))